"Сало VS Каліфіцький": виживе тільки один!

Колишній генпрокурор Святослав Святець, син Тайби Лейбівни і Рафаїла Фурмана з славного міста Бердичів, раптом втікає разом із родиною та напи..дженими мільйонами за кордон, то чомусь навіть центральні ЗМІ про це підозріло мовчать

А все почалося кілька місяців тому… Нічого не віщувало біди: барани мирно cобі римигали у стайнях сіно або читали на ніч комунальну пресу, штатні борці із корупцією контролювали будівництво власних і чужих маєтків та колиб, аж раптом БАЦ!!! – і життєрадісний прокурор Тлумацького району Андрій Новосельський зачепив своїм авто чиєсь таксі!

Відтак троє розлючених таксистів доставили нахабного прокурора прямісінько до ДАІ-шників і таки змусили їх виконати свої прямі обов`язки, тобто перевірити буйного і веселого прокурора на наявність алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Ті, через недосвідченість чи «незіпсованість» не відреагували належним чином на прокурорське посвідчення із грізним тризубом. І вже на ранок обидві адмінбудівлі у Франківську - прокуратури і міліції, «гуділи не по-дєтскі»… Обласний прокурор з люттю «рвав і мєтав», а міліціянти примружено і чомусь замріяно посміхалися. Над Прикарпаттям чорніли чорні хмари і десь далеко загриміли блискучі блискавки…

Генерал Сало

Здається, - до чого тут головний міліціянт Прикарпаття Олег Сало чи обласний прокурор  Каліфіцький? Міліція зробила все правильно, та й Каліфіцький, знявши свого часу оптимістичного п. Андрія з посади заступника прокурора Івано-Франківська, де той пристрасно і, головне, продуктивно (!) курував небідний будівельний бізнес міста, теж керувався якоюсь доцільністю чи виробничою необхідністю.

Прокурор Каліфіцький

Слід зауважити, що грізна зараз прокуратура, починаючи з Генеральної Прокуратури чи навіть гламурно-недобритого Рєната Кузьміна, (який реально-таки лабає "Мурку»!) стала втричі грізнішою.

Сталося це після того, як отримала, згідно новоприйнятого Кримінального Процесуального кодексу України, фактично необмежені важелі на фактично весь  бурхливий процес боротьби із корупцією. Процес, який вже понад двадцять років «розкочегарюється» і не згасає у нашій унікальній Українській Соборній Самостійній Державі! Де словосполучення «український суддя-прокурор-податківець» чи, для прикладу, «українська медицина» - є усталеним виразом, як і «українське сало-борщ-чорнозем-пісня»…

Коротенький юридичний відступ – для молодих людей із цинічними та розумними оченятками, які мають сякий-такий «батьківський капітал», часткову відсутність Честі та Моралі, і хоча б трішечки «душевної гнилизни». Так от, якщо ви підшуковуєте структуру, де би мали у височінь розпрямитися всі ваші психологічні комплекси, симптоми, синдроми чи зажими, то не вагайтеся перед вибором у переліку «податкова-МВС-СБУ-суд-прокуратура», а твердо вступайте до лав останньої! Бо за новітнім КПК вона, прокурорська «ксіва», реально рулить!

Починаючи з порушення кримінального провадження і закінчуючи обвинувальним актом. Бо ж тепер виключно прокурор організовує і здійснює нагляд у кримінальному провадженні від початку реєстрації у судовому реєстрі, фактично його вказівки мають силу Закону, за невиконання яких для слідчого навіть  передбачена кримінальна відповідальність. До того ж – обвинувальний акт затверджує прокурор ну і, звісно держобвинувачення на суді теж він підтримує. Прокурор має тепер право давати вказівки на проведення негласних обшуків і т.д., тобто він, прокурор, має право на ВСЕ! Не вірите? То почитайте ст. 36 Кримінального процесуального кодексу України…

Тобто ревнощі «у кого грубший» мають підстави реалізуватися саме у конфлікті між «кривоохоронними» структурами: впливовою зараз прокуратурою, грізною колись СБУ чи завжди корумпованою міліцією. Нам залишається хіба спостерігати за битвою цих «нанайських хлопчиків» і мати скромну надію, що деякий час їм, кривоохоронцям, буде не до нас.

А тепер повернімося до того тлумацького «героя», який дав старт цій війні на виживання. Отже, загалом адекватний Андрій Новосельський відзначився хіба на посаді заступника прокурора Івано-Франківська, коли отримав від мера Анушкевичуса так-звану «соціальну» квартиру на Майзлях, у престижному будинку. Отримав халявську квартиру не тільки він один, а разом із  СБУшником і ще одним міліціянтом. Зважаючи на відсутність у цьому переліку невтомного працівника суддівської мафії, конфлікт розрісся до таких велетенських масштабів, що навіть клєрки міськвиконкому деякий час не отримували зарплату. Бо забудівельник Костянтин Бородайко (теж із гумором чоловік!) через суд оскаржив такий «квартирний хабар» хитрозробленого «євромера євроміста з євродорогами».

Отже, підстави у Каліфіцького відправити з «хлібного» місця на невпливову посаду веселуна і балагура Новосельського були. Як і у випадку із більшістю районних прокурорів, яких новий прокурор «попросили» перейти на посади клєрків у облпрокуратурі – комусь треба і справами займатися.

Але ж чого вартує «честь мундира»! Бо солідарність у прокурорських знаменита – статистика для прикладу: менша навіть за суддів кількість засуджених прокурорів-хабарників! Тому так лютує проти ДАІшників зараз прокуратура і показує, як у долинському чи богородчанському конфузі, - "хто в домі хазяїн"...

Згадаймо нещодавнє «антикорупційне» засідання у прокуратурі, коли на крутезних джипах з`їхалися всі головні персонажі загальновідомого українського феномену: затятої і невтомної боротьби із хабарництвом. І ось на цій урочистій нараді, де головну скрипку грає пан Прокурор, міліціонерам, а саме даішникам, дуже не пощастило. Як любить казати один відомий проктолог з міськвиконкому, тужливо «розминали простату» мєнтам під споглядання колег-сбушників.

Дісталося навіть виконуючому обов`язки керівника обласного СБУ п.Роману Бубні, якого п.Каліфіцький демонстративно підняв і наказав «стояти, доки не дозволить сісти»… Один очевидець цієї вишуканої екзекуції розповів мені пізніше, що навіть відчув якийсь неприємний холодок нижче спини, і в його голові промайнула невесела думка, що «видко, загралася данєцкая власть у сильну руку». Міркую, що генерал Сало (непростий міліціянт, ой який непростий!) теж про це подумав...

Загалом це дуже добре, що «кривоохоронці» чубляться за вплив – нам, звичайним сіромахам, легше. Але ж тенденція сумна, однако... Бо коли у шмаркача-прокурора «одесько-дніпропетровського розливу» крадуть джипак-лєксус, записаний на якусь далеку родичку, то про це чомусь говорять пошепки, навіть мої колеги-журналісти. Коли протягом вихідних перший заступник обласного прокурора чомусь і кудись зникає, а натомість залишаються хіба прикольні чутки про якийсь хабар, арешт чи якийсь вплив всемогутнього сина всемогутнього генпрокурора, то це теж чомусь не висвітлюють мас-медія.

І коли колишній генпрокурор Святослав Святець, син Тайби Лейбівни і Рафаїла Фурмана зі славного міста Бердичів, раптом втікає разом із родиною та напи..дженими мільйонами за кордон, то чомусь навіть центральні ЗМІ про це підозріло мовчать. Чи прикольний «генерал армії СБУ», ця напомажена істота Хорошковський (вислів зечки Тимошенко), вже у екзилі позиціонує себе як діаспорний «борець із кривавим донецьким режимом», то яка, поясніть, ціна честі офіцерів, які служили і мовчали свого часу під його недолугим керівництвом? Де були тоді ці штатні борці із корупцією? Може і дійсно вартують того, аби їх дрючили і показово шмагали на кожній нараді? (Принагідно вітаю всіх працівників українського філіалу ФСБ із Днем СБУ)

Погоджуюсь повністю із Каліфіцьким, - ДАІшників треба показово грати! Але при цьому не забувати приказку про рибу, яка гниє з голови…

Тому звертаюся насамкінець до тих молодих людей, які планують зберегти Честь і при цьому мріють реалізувати себе як юристи. Послухайте моєї поради – утримайтеся від спокуси йти в ті структури, якими керують потенційні емігранти типу злодійкуватого «генпрокурора» Піськуна чи кумедного «генерала армії» Хорошковського! Краще покрутіться у місцевих судах і візьміться за захист якихось бідаків, які воюють наодинці із цією кримінально-корумпованою системою. У інтернеті є купа взірців заяв, якими ви полегшите життя цих правдолюбів. Грубих грошей від них сподіватися не варто, але вже скоро, от побачите, зможете «розжитися» і крутішими клієнтами.

І головне, чим будете викликати до себе заздрість - ви залишитеся самими собою: природніми, незалежними і чесними! І буде вам щастя, хоча і не у всіх і не відразу.

Руслан Коцаба, спеціально для Версій