Яніс Вакуленко підтримує плакатні зібрання У Києві діє унікальний Музей плакату України. Перший офіційно зареєстрований заклад подібного профілю. Вдалося розгорнути унікальну Галерею плакатів тоталітаризму у Пирогові. Виставка побудована на контрасті - зверху глянець сталінських перемог, знизу - та сама епоха очима дослідників Меморіалу. Розстріли, депортації, репресії... Днями заклад, що діє на громадських засадах, відвідав громадський діяч Яніс Вакуленко. У фондах музею зберігається біля 500 копій плакатів СРСР. Музейну копію роблять на особливому папері спеціальним друком. За розмірами є значно меншою за оригінал. Справжні плакати дуже дорогі — оригінальний плакат в середньому коштує кілька тисяч доларів. На сьогодні оригіналів збереглося дуже мало, більшість міститься у фондах великих музеїв чи архівів. Щоб виставляти їх, потрібна серйозна охорона. Особлива гордість творців музею — експозиція, повністю присв'ячена діяльності Путивльського і Козельщинського таборів для військовополонених НКВС СРСР. Там перебували і ймовірно були розстріляні у 1939-40 роках, тисячі польських військовополонених, а у червні 1941 року, до Путивля і Козельщини доставили майже 5000 арештантів з Молдавської РСР та десь 6000 «ворогів народу» з Литви, Латвії, Естонії. Подальша їх доля, після початку війни 22 червня 1941 року, невідома. Історики, які розслідують ті події, підозрюють, що в'язні були таємно розстріляні і поховані у ретельно замаскованих братських могилах перед стрімким наступом німців. Сприяють у пошуках Посольства Польщі, Молдови, Литви, Румунії, чиї громадяни найбільше постраждали. Однак, є відкритий супротив влади Російської Федерації, яка категорично відмовляється надати необхідні архівні документи. Експозиція на території Національного музею, є першим офіційним визнанням Путивльсько-Козельщинської трагедії, де, за твердженням дослідника з Кременчука Антатолія Шолудька, на польських військовополонених випробувалася хімічна та бактеріологічна зброя. -Я довго готувався до візиту, - розповів Яніс Вакуленко, - Адже, моя мама з Латвії, і чимало наших родичів зникли під час репресій! Їх пік припав на літо 1941 року. Ті, хто повернувся, не можуть говорити про все те без сліз. То велика трагедія! Був шокований, коли прочитав розвідки Володимира Бровка про Путивльський табір НКВС. Якось не по собі, що і досі відсутня достеменна інформація про ті ешелони, долю арештантів. Можливо десь під Путивлем назавжди залишились мої родичі... Вдячний, що лише тут, у Пирогові є згадка про ту трагедію... Яніс допоміг створити сайт музею, видати колекційну збірку кишенькових плакатів-календариків... -Знаю, що є проблеми з організацією експедиції до Путивля, - заявив Яніс Вакуленко,- Буду всіляко сприяти, аби за допомогою друзів-бізнесменів реально підтримати. Розумію, що проблем чимало, але заклади рівня Музею плакату, повинні відчувати дружню руку всіх небайдужих. То - для душі! -Ми попросили Яніса Вакуленка стати Керівником проектів закладу! - сказав заступник директора музею Сергій Пархоменко, - Ми знаємо його патріотичну позицію, вдячні за підтримку, про яку він раніше просив не говорити... Сподіваємося на краще! Добрі справи не потребують реклами. Ми вдячні Янісу Вакуленку за те, що він поруч! Прес-служба МПУ
