«Вікінг», «Вервольф», золото Держбанку: хроніка полювання

Пригоди тривають. Пошукова команда часопису «Музеї України» вперто розплутує клубок історичних загадок часів Другої світової війни. Кожен проводить літо за власною програмою... Ми сконцентрувалися на пошуках шести танків-сейфів з якимись цінностями, затоплених та закопаних поблизу ставки Гітлера «Вервольф», золота Держбанку УРСР, а також двох танків, ймовірно дивізії СС «Вікінг», загублених на Черкащині. Паралельно виникла історія про золото з Львівської філії Держбанку України, втрачене у 1941 році.

Враховуючи підвищену увагу до наших розслідувань, ми максимально абстрагувалися, не вказуємо ніяких точних координат. Справа в тому, що після  публікацій, у вказаних нами районах виникають прекрасно оснащені групи так званих «чорних» археологів, які буквально прочісують значні квадрати з потужними металодетекторами. Нам довелося кілька разів змінювати плани, давати хибні сліди. Але, конкурентів-авантюристів це не спиняє. Пошук скарбів перетворився на якесь фанатичне хобі, яке межує з різновидом екстремального туризму. Всі отримують максимальне задоволення, переживають захопливі пригоди. Ми не здивуємося, що хтось із них теж почне описувати процес…

А поки ми вивчаємо події лютого-березня 1944 року – Корсунь-Шевченківська битва та відхід німців у бік Умані. Знаємо, що в оточенні на Черкащині опинилося 126 танків та штурмових гармат -  41 Pz.IV, 48 «Пантер», 16 «Тигрів» і 21 StuG III. Більшість була знищена або захоплена радянськими військами.

Наші інформатори повідомили про цікаве місце, де за їх даними, під час відступу, потрапили у трясовину і швидко затонули два важких фашистських танки. Скоріш за все, «Пантери» чи «Тигри». Часу не було – машини просто кинули. Не звернули увагу на танки і радянські війська – наступ, погана погода, болото. Техніку тоді кидали масово.

Все те відбулося буквально на околиці одного населеного пункту. Ще у 1947 році, з болота стирчав ствол кинутого танку. Після якогось паводку – зник. Кажуть, були спроби витягти другий танк років з п’ятдесят тому. Теж буцімто, невдало…

Потім нижче і вище того місця побудували дамби. Болото висохло. Тепер там луг.

Нас запевняють, що є детальна схема, свідок і провідник. Якщо ми будемо діяти в інтересах держави, у певний час і у певному селі відбудеться зустріч, отримаємо якісь документи і нам покажуть місце.

Це не пошук скарбів! То бойові машини, знайти які можна, але непомітно дістати неможливо. Інша річ, кому дістануться знахідки?

Серед моїх читачів є дуже впливові люди, які ті танки швидко відкопають, реставрують і під виглядом металобрухту прекрасно продадуть за кордон… Випадки відомі…

-В українських музеях практично відсутні бойові машини Вермахту! – бідкається директор Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році» Іван Вікован, - Була постанова радянських органів про вилучення і переплавку всієї нацистської техніки! Вважаю, помилкова постанова! Адже, радянської техніки залишили дуже багато. Сучасна молодь не може зрозуміти з ким воювали їх прадіди! Чому такі втрати? Німці були дуже сильними і гарно оснащеними супротивниками. Тому дуже потрібно, аби в експозиції нашого музею, який знаходиться у президентському селі Нові Петрівці, був виставлений справжній німецький танк, знайдений на місцях боїв. Ми готові долучитися до пошуків, вивчення, підйому, транспортування. Саме тому, музей офіційно підтримує спільну пошукову експедицію з часописом «Музеї України»! Сподіваюся на успіх!

Нині ми оформлюємо необхідні документи і вирушаємо в дорогу. Кудись під Корсунь…

Приємно, що участь в пошуках готові взяти представники телеканалу Інтер і Нового каналу, які, можливо, знімуть фільми або серію сюжетів. Сподіваємося на сприяння органів влади Черкаської області та вищого керівництва держави. Тут не все так просто, як здається…

Завдання у нас зрозуміле – зустрітися з свідками, отримати хоча б приблизні координати, дослідити з детектором певні квадрати, провести розвідувальні розкопки. Якщо танки дійсно там, розкопати, провести процедуру вилучення боєприпасів з МНС, підняти, реставрувати і перевезти до Національного музею. Повірте, до таких експонатів почнеться справжнє паломництво… Але,  потрібно не допустити продаж за кордон… Саме для цього і потрібна підтримка колег-журналістів…

Сюжет вартий пригодницького фільму…

Зрозуміло, ми готові і до негативного результату – просто нічого не знайдемо. Все може бути. Тому і цікаво.

До речі, як виявилося, після битви під Бродами, до складу дивізії «Вікінг» було зараховано кілька сот українців. Зарекомендували себе хоробрими вояками. Навіть отримали письмову подяку командира частини. Потім їх перекинули до складу легендарної дивізії «Галичина». Цей епізод ще чекає своїх дослідників…

Наша найближча ціль зрозуміла – Черкащина. Танки. Хоча, не забуваємо і «Вервольф», золотий запас Держбанку УРСР, втрачений під Києвом… А до легенди про львівське золото часів 1941 року, повернемося пізніше…

Полювання триває. У крайньому разі, буде що згадати у старості…

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»