Пане президенте!
Пройшов вже тиждень з
тих пір, як ми звернулися до вашого уряду, в ім`я прав людини і пошани
свободи слова і думки, із закликом звільнити Юлію Тимошенко, музу
«помаранчевої революції» в Україні, яку київський суд 5 серпня незаконно
відправив під варту через гіпотетичне «перевищення повноважень». Це
рішення, тобто арешт людини, що добровільно з`явилася на слухання, до
винесення вердикту у її справі, є серйозним порушенням кримінального
права, у тому числі і у вашій країні. З урахуванням того, які зусилля
прикладає Європейський Союз для поширення цінностей солідарності і
терпимості, такий вчинок ображає почуття кожного справжнього демократа.
Більше того, він нагадує про жахливе минуле, нелюдяну
поліцейську і судову практику сталінської диктатури, з якими, до речі, в
епоху сумнозвісного процесу Вишинського довелося зіткнутися і вашим
співвітчизникам: багато хто з них був відправлений до якого-небудь
безвісного трудового табору. Як виправдання Ви, проте, говорили про те,
що підтримуєте принцип розділення гілок влади і, як політичний діяч, не
бажаєте втручатися в питання, яке, за вашими словами, повинні вирішувати
виключно юридичні інстанції. Пробачте, пане президенте, але ми
дозволимо собі засумніватися в цьому. Нам чудово відомо, що сьогодні
ваша влада в Україні така, що за допомогою лише одного з ваших особистих
«президентських указів» (від 12 липня 2010 року) Вам вдалося,
наприклад, одноосібно і на догоду вашим власним культурно-ідеологічним
інтересам змінити склад престижного комітету премії імені Тараса
Шевченка (на згадку про вашого великого національного поета), який
щороку нагороджує ваших кращих артистів і письменників.
У цьому,
дозвольте нам це сказати, ми бачимо ганебну практику цензури, яка крім
всього іншого підкреслює несподівані і негожі дипломатичні помилки з
вашого боку в очах вільного світу.
Нам також відомо, що це таке
типове для радянських часів ганебне чищення проходило під невсипущим
наглядом українських спецслужб (СБУ), які безпосередньо підкоряються не
тільки вашому Міністерству внутрішніх справ, але і вашому Міністерству
юстиції, що є абсолютно неприйнятним для будь-якої гідної називатися
демократією країни!
Але зараз давайте повернемося до набагато
актуальнішого питання Юлії Тимошенко. Наша друга петиція в її підтримку
пояснюється тим, що 12 і 15 серпня апеляційний суд Києва відмовився
випустити її на волю з попереднього (на час процесу) ув`язнення.
За
цим судовим процесом, пане президенте, криється чергове ганебне
посягання на основоположні права кожного громадянина, коли той відстоює
свою честь в суді. Йдеться про неприпустиме рішення і огидний вчинок,
який суперечить принципам будь-якого законодавства, конституції і
демократії і, крім того, загрожує серйозними наслідками для іміджу вашої
країни у всьому світі.
Таким чином, побачивши таку сумну
чи навіть плачевну ситуацію, де рівність зневажається судовою системою,
що прийшла з іншої епохи, нам нічого не залишається як представити
«справу Тимошенко» в Європейському суді з прав людини, інституті, який є
невід`ємною частиною Ради Європи (Страсбург), а так само в Суді
Європейського Союзу (Люксембург).
Крім того, ми звертаємося з
офіційним закликом до пані Кетрін Эштон, верховного представника
Європейського Союзу у закордонних справах (Брюссель), для того, щоб
Євросоюз переглянув статус України у сьогоденні і найближчому
майбутньому.
Якщо всього цього виявиться недостатньо, щоб змінити
вашу позицію щодо цих несправедливих умов ув`язнення вашої
співвітчизниці, ми також зажадаємо від Міжнародної федерації футболу
(ФІФА) відмовитися від майбутнього Чемпіонату Європи (спортивне
змагання), який за початковою домовленістю повинен пройти з 8 червня по 1
липня 2012 року на території вашої країни.
Знайте ж, пане
президенте, що рішення про всі ці ініціативи не далися нам з легким
серцем. Проте, побачивши ту пародію на правосуддя, на яку перетворився
нинішній процес Юлії Тимошенко, єдиний суд, який має вагу в очах кожного
гуманіста і відповідає основоположним, на нашу думку, цінностям, це суд
нашої совісті!
Звернення підписали:
Жак де Декер (Jacques De Decker), письменник, довічний секретар Королівської академії французької мови і літератури Бельгії.
Люк Феррі (Luc Ferry), філософ, колишній міністр освіти Франції.
Олександр Жарден (Alexandre Jardin), письменник.
Даніель Месгиш (Daniel Mesguich), актор, режисер, директор Національної консерваторії драматичного мистецтва.
Мішель Перро (Michelle Perrot), історик, заслужений викладач.
Данієель
Сальваторе Шиффер (Daniel Salvatore Schiffer), філософ, письменник,
викладач Вищої школи Королівської академії витончених мистецтв Льєжа і
запрошений професор «Бельгійського коледжу» під егідою Королівської
академії наук, літератури і витончених мистецтв Бельгії і Коллеж де
Франс.
Жак Сожшер (Jacques Sojcher), філософ, директор журналу Ah! (Вільний університет Брюсселя).
Анні Сюжье (Annie Sugier), учений, автор ряду робіт про боротьбу за права жінок.
Мішель Вівьорка (Michel Wieviorka), соціолог і викладач паризької Вищої школи соціальних наук.
Париж – Брюссель, 15 серпня 2011 року
"Le Nouvel Observateur"
Переклад з французької: ИНОСМИ.ru
