Главная | Мой профиль | Выход Вы вошли как Гість | Группа "Гості" | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [176]
Пошук
Наше опитування
Кого підтримати на виборах?
Всього відповідей: 5
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей


Головна » Статті » Мої статті

Наша версія втечі Гітлера
Наша версія втечі Гітлера
Доводиться маневрувати на роздоріжжі історії. Тут все не так просто і зрозуміло, як здається пересічному читачу. Є чимало гучних публікацій, які не підтверджені жодними документами і спогадами свідків. Просто версії. І є статті, що побудовані на певних матеріалах, які тихенько вводяться у науковий обіг, хоча ні підтвердити, ні спростувати  неможливо. Ми називаємо це сірою зоною історії. Без коментарів. Професійні історики цього дуже бояться. А журналісти звикли. Просто, ми реально контактуємо з такими структурами, які можна побачити лише в голівудських блокбастерах. Публіка чомусь категорично не вірить у їх існування. Даремно...
Знову повертаємося у квітень 1945 року. Останні дні Третього Рейху. Дискусія про можливу евакуацію Гітлера і його найближчого оточення в Аргентину. Це вже не версії. Реальний факт, у розслідуванні якого нам ніхто не заважає. На відміну від інших команд, які кричать про перешкоди і погрози. Пишіть українською мовою! І самоцитати:

Вдалося знайти цікавого чоловіка Валентина Володимировича Доценка, що мешкає в США. Його батько був активним учасником створення УНР, Директорії, емігрував до Німеччини і в свій час опинився на військовій службі. Потрапив на флот, ставши офіцером підводного човна, екіпаж якого був укомплектований виключно українцями.

Існує версія, що до того доклав зусиль Гетьман Скоропадський, який мав тісні стосунки з керівництвом Рейху.

Зі слів батька – Володимира, пан Валентин розповів, що після початку війни з СРСР, його субмарина таємно зайшла до Чорного моря. (Туреччина, яка підтримувала нейтралітет, дуже неохоче пропускала німців через Босфор).

Човен базувався у Балаклаві і виконував якусь особливу місію. Згодом таємно повернувся у Північне море, базуючись на острові Гельголанд.

Важлива деталь – члени українського екіпажу мали спеціальну нашивку і тільняшки з синьо-жовтими полосками… Одна збереглася…

Ми почали власне розслідування силами журналу «Музеї України».

І дуже швидко зрозуміли, що українська субмарина входила у так званий легендарний конвой Гітлера, що здійснював таємні рейси до Індійського океану, Японії, Антарктиди, Південної Америки!

База в Гельголанді підходила для цього найкраще! Адже, острівна специфіка дуже перешкоджала розвідці.

Відомо, що радянська, американська, англійська агентура уважно відслідковувала рух в основних морських базах. До того острова не добралися. Враховуючи те, що субмарини постійно були в далеких рейсах, ніякої особливої активності довкола Гельголанда не помічали.  

Десь з кінця 1944 року, коли поразка у війні стала зрозумілою, з Німеччини почали таємно вивозити цінності, архіви, технологію, вчених…

Дуже сумнівно, що кінечним пунктом була холодна і безлюдна Антарктида. Все йшло до Південної Америки.

Саме цю версію підтверджує син морського офіцера Рейха.

Навесні 1945 року, 11 субмарин, що прибули на Гельголанд, вигрузили все зайве і були завантажені чимось таємним. З`явилися на базі і якісь люди у цивільному. Екіпажі не знали ніяких деталей.

З коротким інтервалом човни покидали базу.

Англійці змогли засікти і потопити лише один човен. Його координати і досі засекречені, ніхто не робив спроб підняти. Вірніше, не було повідомлень у пресі…

Десять субмарин благополучно дійшли до чілійського міста Пуерто-Монт, де таємно розгрузилися.

Екіпажі зниклих човнів, у тому числі української субмарини, влилися у великі німецькі колонії Чилі, Аргентини, Парагваю. Отримали нові імена, громадянство. Офіцери мали значну матеріальну підтримку.

Підтримувалися постійні контакти з колоніями в багатьох країнах, де у замкнутих поселеннях фактично зберігаються порядки Третього Рейху. Золота і діамантів для цього вистачає і понині.

Звичайно, у це важко повірити, але виходить, що всі безслідно зниклі вожді Рейху могли стати пасажирами останнього рейсу! Все сходиться!

Спецслужби, які вивчали це питання після війни і досі не розсекретили документи… Занадто багато непотрібних сенсацій випливе…

Виходить так, що маленький журнал «Музеї України» знову опинився в епіцентрі незрозумілого розслідування, яке повністю змінює історичну картину.

Міф про нацистську базу в Антарктиді, виходить, було свідомо запущено для відволікання уваги від реально існуючих баз німців у Латинській Америці! База 211 не більше ніж легенда. Звичайно, там може і лишилися якісь німецькі сліди, але ми ж розуміємо, що навіть вижити, без регулярного постачання необхідного, в умовах вічної мерзлоти і морозу неможливо! Статті про існування там багатотисячної німецької колонії протягом 70 років – просто фантастика! Давайте сприймати реальність спокійно. Антарктиду залишимо уфологам.   А ось місто Пуерто-Монтт, викликає щирий інтерес…

Скільки тон і якого вантажу, привезли субмарини? Хто пасажири? Ось де центральна вісь розслідування!

Говоримо прямо. Наказ про рейс 11 субмарин міг віддати ЛИШЕ фюрер. Все вказує на те, що він, з найближчим оточенням, відправився до Чилі. Залишивши двійників. І заперечити цю версію стає все важче.

До нашого розслідування тихенько приєдналася газета "Комсомольская правда в Украине". Вони переспівали наші матеріали і дали закордонні.

Британские историки утверждают невероятное: фюрер спасся в самом конце войны.

Среди главных сенсаций 2011 года шотландская газета The Scotsman назвала версию двух историков с Альбиона о бегстве Гитлера из Берлина в 1945 году. "Эта теория произвела фурор, ведь она переписывает историю! - восхищается издание. И сообщает: - Россия готовится опровергнуть ее, обнародовав подробности смерти Гитлера".

…27 апреля 1945 года, когда советские войска ворвались в Берлин, две фигуры вылезли из секретного туннеля, который соединял рейхсканцелярию с окружающим миром. Вскоре пара средних лет сидела в самолете. Летчик Питер Баумгарт был потный и смертельно бледный. Ведь он поднимал в воздух самого Адольфа Гитлера и Еву Браун.

Так начинается история бегства фюрера в изложении Джерарда. Мол, за три дня до своего официального самоубийства Гитлер согласился, чтобы его место занял двойник. А роль Евы Браун сыграла малоизвестная актриса.

Супружескую чету вначале переправили в датский город Тондер, оттуда - на германскую базу люфтваффе в Тревемунде, а затем на самолете JU 252 в Реус (Испания), к югу от Барселоны. Там генерал Франко предоставил фюреру самолет с испанскими опознавательными знаками. Главаря нацистов доставили на Канары, в Фуертувентура, и на следующий день он вместе с Евой Браун поднялся на борт подводной лодки.

В те же минуты в Берлине были убиты их двойники, а тела сожжены.

Когда советские войска захватили рейхсканцелярию, то во дворе ее, в воронке, нашли кости и пепел. Считалось, что это останки Гитлера и его пассии. Но те, за кем они охотились, на самом деле уже были на недосягаемой глубине в Атлантическом океане.

До мельчайших деталей был отработан маршрут бегства.

Сам Борман тоже воспользовался им. Нюрнбергский трибунал ввиду отсутствия "партайгеноссе" заочно приговорил его к смертной казни. После этого не утихали споры: где же он мог скрываться? Когда истек срок давности для английских секретных документов (50 лет), один из здешних джеймсов бондов Кристофер Кретон поведал, что Борман бежал из бункера в Берлине вечером 1 мая. Через полторы недели он попал к союзникам, которые привезли его в швейцарский Базель и потом - в Англию! В результате пластических операций Борману изменили лицо, походку, голос. В 1956 году его доставили в Аргентину, а позже - в колонию укрывшихся в Парагвае нацистов. Там он и умер через три года.

Об этой операции, по данным Кретона, знали Уинстон Черчилль и сменивший его летом 1945 года на посту премьер-министра Энтони Иден.

- В плане Бормана его шеф фигурировал под кодовым именем "серый волк", - рассказывает Джерард. - Отсюда название нашей книги. Спецслужбы США тайно вывезли фюрера и Еву Браун в надежде иметь больше доступа к немецким секретам. Кроме того, за сохранение жизни гитлеровских бонз американцы получали фантастические деньги. И они, вполне понятно, скрывали, где находятся военные преступники. Помните судьбу немецкого конструктора ракетной техники Вернера фон Брауна? Он верой и правдой служил фюреру, а после поражения вермахта возглавил американскую космическую программу.

Почему для бегства Гитлера была избрана Аргентина? Власти этой страны симпатизировали главарям Третьего рейха, даже присылали им фальшивые паспорта. После войны именно в Аргентине бросили якорь самые отпетые нацистские палачи: Йозеф Менгеле, Адольф Эйхман, Клаус Барбье… Но раствориться в сельве они не сумели. Многих позже поймали, однако еще около тысячи военных преступников до сих пор прячутся в двадцати с лишним странах: Боливии, Чили, той же Аргентине, Судане. "Мы будем преследовать их до могилы", - заявил директор Центра Симона Визенталя Эфраим Зурофф. Поиски называются "Операция последний шанс".

- В Советском Союзе всегда давали противоречивые сведения о том, что произошло в хаосе последних дней войны в бункере Гитлера, - говорит Джерард. - Останки, как утверждают русские, были захоронены, но позже эксгумированы и перевезены в разные места, для того чтобы могила Адольфа не стала местом паломничества. Тем не менее через некоторое время выяснилось, что русские сохранили у себя часть черепа Гитлера с входным пулевым отверстием, а также боковые ручки дивана, на котором, как предполагалось, фюрер застрелился. Они заявляли, что эти предметы - свидетельство его самоубийства. Однако недавно молекулярные биологи из США провели ДНК-тестирование черепа. Их вывод: череп принадлежит женщине моложе сорока лет, а не Гитлеру, которому в 1945 году было 56. И к Еве Браун он не имеет отношения. Жена фюрера покончила с собой, приняв цианистый калий. При чем тут рана от пули?

В послевоенных файлах ФБР Джерард читал донесения агентов из разных стран и другие подтверждения того, что Гитлер бежал из Берлина и начал новую жизнь в Южной Америке. 30 с лишним лет директор ФБР Эдгар Гувер и его подчиненные вели досье на главаря нацистов.

В книге о "сером волке" говорится, что в 1945 году президент США Гарри Трумэн, участвовавший в конференции в Потсдаме, задал Сталину вопрос: умер ли Гитлер? "Нет", - ответил советский вождь. А следующий глава Белого дома Дуайт Эйзенхауэр в 50-е годы заявил: "США не сумели обнаружить ни малейших осязаемых доказательств смерти Гитлера".

Особенно бурные дискуссии завязались в связи с утверждением, будто Гитлер умер естественной смертью в 3 часа пополудни 13 февраля 1962 года. К тому времени у него было слабоумие, однако он по-прежнему не сомневался в победе нацистов.

- Скажите честно, вы сами верите в свою теорию? - задаю вопрос в лоб Джерарду Уильямсу.

- Михаил, я не стал бы марать свое имя, если бы на все сто процентов не был убежден в бегстве Гитлера. - Собеседник подкупающе искренен.

К тому же Джерард обещает скоро поделиться с читателями "Комсомолки" новыми доказательствами его сногсшибательной версии. На днях он опять улетает в Аргентину. Что ж, подождем…

И, наконец, самая большая сенсация. У Адольфа и Евы были дети! Две дочери. Одна из них родилась в конце 1941 года. Адвокат, которая оформляла ее бракоразводный процесс в Аргентине, здравствует и сегодня.

Дочери вначале жили с отцом и матерью, а потом - только с Евой Браун. После ее смерти они покинули Неукуен, однако остались в Южной Америке. И до сих пор там.

http://kp.ua/daily/180112/320406/

Чим відрізняються наші розслідування? У нас є реальний свідок. Чіткі покази. Англійці нічого не навели. Просто версія...

Кому вірити?

Нікому.

Документи відсутні.

Просто подивіться на карту. Поясніть, як маленький літак зміг вилетіти з оточеного Берліну, прорватися крізь щільну протиповітряну оборону і долетіти аж до Іспанії.

Потім знайдіть острів Гельголанд. Почитайте, коли він капітулював. Куди ходили субмарини, які там базувалися. І про ескадру А.

Варто згадати і про самопожертву фанатично відданої фюреру жінки-аса, яка зробила все, аби переконати американців у смерті Гітлера.

Вечером в бункер прибыла одна из лучших летчиц Германии Ханна Райч, фанатично преданная Гитлеру. По рассказу летчицы, фюрер пригласил ее к себе и тихо сказал: - Ханна, вы принадлежите к тем, кто умрет со мной. У каждого из нас есть ампула с ядом.- Он протянул ампулу Ханне.- Я не хочу, чтобы кто-нибудь из нас попал к русским в руки, и я не хочу, чтобы наши тела достались русским. Тела Евы и мое будут сожжены.

 

Ханна Райч свидетельствует, что во время разговора Гитлер являл собой трагикомическую картину: почти вслепую метался от стены к стене с бумагой в дрожащих руках; затем внезапно останавливался, садился за стол, передвигал по карте флажки, обозначавшие несуществовавшие армии. "Полностью распавшийся человек", - констатировала Райч.

http://bibliotekar.ru/haron/39.htm

Ханна Райч была одной из последних, кто видел Адольфа Гитлера живым. 26 апреля 1945 она, в который раз рискуя жизнью, летит в окруженный и агонизирующий Берлин в надежде спасти гаснущий лучик надежды немцев - Адольфа Гитлера. Над красными зенитками она летит вместе с генералом Риттером фон Граймом (который был, по слухам, любовником Ханны и одновременно самым старым из боевых пилотов сражающихся сторон), командующим Люфтваффе после отставки Геринга, которому Гитлер приказал прибыть в Берлин. В полете заградительным огнем генерал был ранен, но ни огонь зениток, ни сталинские соколы, ни затянутое дымом горящих зданий и постоянными разрывами снарядов небо не смогли помешать Ханне успешно посадить свой самолет на одной из улиц Берлина и доставить генерала к бункеру Гитлера. Райч и фон Грайм пробыли у Гитлера в качестве гостей 3 дня.

29 апреля Гитлер приказывает Ханне немедленно вылететь из Берлина с фон Граймом и арестовать Генриха Гиммлера, которого он обвинял в предательстве. Ханна, естественно, протестовала: она хотела умереть вместе с фюрером (по одной из версий, за день до этого, Гитлер дал Ханне ампулу с ядом на случай, если русские возьмут её в плен). Но в итоге долг победил чувства, и Ханна улетела. Несколько дней спустя, в штаб-квартире нового предводителя Германии Карла Деница, она была захвачена в плен американцами.

Особливо, коли згадати, що і чоловік Ханни, і батько з доньками застрелилися, аби не здатися у полон. Істинні нацисти. Лише вона щедро свідчила про те, що Гітлер загинув... Дивно... А їй повірили!
На цей момент, лише українські журналісти мають реального свідка, розповідь про базу Гельголанд, версію про особливу місію Ханни Райч, авіапереліт, останній рейс 11 субмарин конвою А у Південну Америку.
Спростуйте, або підтвердіть!
Чекаємо подальшого розвитку.
Вітаємо компетентних людей, які зможуть приєднатися до нашого розслідування!
Дерзайте!
Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Категорія: Мої статті | Додав: defaultNick (19.01.2012)
Переглядів: 485 | Теги: Наша версія втечі Гітлера | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: